Хвороби озимої пшениці в сучасних умовах вирощування
Для аграріїв пшениця озима є культурою, що потребує постійної уваги, адже протягом усього періоду вегетації вона перебуває під впливом комплексу хвороб. Їх розвиток безпосередньо позначається не лише на врожайності, а й на якості зерна, що в умовах сучасного ринку має вирішальне значення. Навіть слабке ураження на ранніх етапах росту здатне згодом призвести до суттєвих втрат.
Останніми роками агрономи дедалі частіше працюють в умовах нестабільного клімату. Теплі й затяжні осені, різкі коливання температур узимку та дефіцит вологи навесні змушують переглядати традиційні строки сівби озимої пшениці. У результаті рослини або входять у зиму ослабленими, або переростають, що створює сприятливе середовище для розвитку хвороб уже в осінньо-зимовий період. Саме в цей час формується фітосанітарний стан посівів, який значною мірою визначає потенціал урожаю наприкінці вегетації.
Кліматичні зміни та зростання фітосанітарних ризиків
Зі зміною кліматичних умов трансформується й спектр основних хвороб у посівах. Якщо раніше домінували окремі патогени, то нині агроном має справу з комплексним ураженням. У фазі кущення та виходу в трубку дедалі частіше проявляються септоріоз і піренофороз, які швидко зменшують асиміляційну поверхню листка.
За сприятливих умов ці хвороби стрімко прогресують, а затримка з діагностикою та захисними заходами призводить до відчутних втрат урожаю.
🌾 Коли і які мікроелементи вносити на озимі культури: технології, норми, поради агрономів
Комплекс основних хвороб озимої пшениці
Паралельно з плямистостями активно розвивається борошниста роса, особливо в загущених посівах і за надлишкового азотного живлення. Це є чітким сигналом для агронома, що система удобрення та густота стояння рослин безпосередньо впливають на фітосанітарний стан поля. Не меншої шкоди завдають іржасті хвороби — бура та жовта іржа, які в останні роки проявляються раніше й розвиваються інтенсивніше. Їх поширення різко знижує фотосинтетичну активність і прискорює відмирання листкового апарату.
Особливої уваги потребують хвороби, розвиток яких не завжди помітний на поверхні. Кореневі гнилі часто мають прихований характер, проте саме вони знижують зимостійкість рослин, погіршують кущення та обмежують реалізацію врожайного потенціалу. У поєднанні з ними сажкові хвороби становлять серйозну загрозу не лише для врожаю поточного року, а й для якості насіннєвого матеріалу, що має стратегічне значення для господарства.
Фузаріоз колоса як загроза якості та безпеці зерна
На завершальних етапах вегетації особливої актуальності набуває фузаріоз, який уражає колос і безпосередньо впливає на товарну цінність зерна. Для агронома це питання не лише кількості, а й безпеки продукції, оскільки уражене зерно може містити мікотоксини. Крім того, спостерігається зміна видового складу збудників фузаріозу та їх адаптація до посушливих умов, що ускладнює контроль хвороби й потребує продуманої системи захисту.
Сучасне вирощування озимої пшениці — це постійна робота з ризиками. Септоріоз, піренофороз, борошниста роса, іржа, фузаріоз, кореневі гнилі та сажкові хвороби формують складний фітопатогенний комплекс, який вимагає від агронома точного моніторингу, гнучких рішень і здатності швидко адаптувати технологію вирощування до умов конкретного року. Саме тому доцільно детально розглянути ці хвороби, їх шкідливість та ефективні підходи до контролю.
🌾 Регулятори росту для озимих: задачі та ефект
Основні хвороби озимої пшениці
Септоріоз пшениці
Характеристика, симптоми та розвиток септоріозу пшениці
Септоріоз є однією з найпоширеніших і найбільш шкідливих хвороб листя озимої пшениці. Захворювання має грибкову природу й уражає передусім листковий апарат, рідше — стебла та колос, що призводить до значного зниження врожайності й погіршення якості зерна.
Перші прояви септоріозу нерідко з’являються ще восени. Збудник хвороби зберігається на рослинних рештках і молодих рослинах, а навесні, за сприятливих погодних умов, активно розвивається. Основними симптомами є поява на листках видовжених або неправильної форми плям сірого, світло-бурого або бурого кольору з характерною жовтою або темно-бурою облямівкою. У міру розвитку хвороби уражені тканини відмирають, листя передчасно висихає й кришиться.
Розвитку септоріозу сприяють дощі, підвищена вологість повітря та помірні температури. Ураження листя призводить до значних порушень фізіолого-біохімічних процесів у рослинах пшениці.
Вплив септоріозу на врожайність і якість зерна
Під впливом септоріозу погіршуються основні елементи структури врожаю. Кількість зерен у колосі зменшується з 41 до 36, частка недозрілого зерна може збільшуватися від 3 до 40%, маса 1000 зерен знижується майже в півтора раза. Кожен відсоток ураження рослин септоріозом відповідає втраті маси зерна на 0,2–0,5% залежно від стійкості сорту. У зерні хворих рослин зменшується вміст білкового азоту, знижується енергія проростання та польова схожість. За сильного розвитку хвороби втрати врожаю можуть перевищувати 30%.
Захист озимої пшениці від септоріозу
Ефективний захист посівів ґрунтується на своєчасному застосуванні фунгіцидів. Найбільш доцільними є обробки у фазу кущення — виходу в трубку, а також у період формування прапорцевого листка та на початку колосіння. Саме в ці фази збереження здорового листя має вирішальне значення для формування врожаю.
Для контролю септоріозу озимої пшениці рекомендується використовувати фунгіциди на основі триазолів, а також комбіновані препарати з груп триазолів, стробілуринів і SDHI, які забезпечують профілактичну та лікувальну дію.
Выбор конкретного препарата и сроков обработки следует осуществлять с учётом фазы развития культуры, погодных условий и уровня поражения посевов.

Септоріоз пшениці: симптоми, фото

Борошниста роса пшениці: фото
Іржа пшениці
Види іржі пшениці
Серед хвороб озимої пшениці іржасті захворювання займають одне з провідних місць за шкодочинністю. Вони проявляються у вигляді характерних нальотів і пустул на листках, що з часом призводить до передчасного відмирання листкового апарату та значного зниження врожайності. Найбільш поширеними є бура та жовта іржа.
Симптоми та строки прояву іржі
Зараження посівів найчастіше відбувається навесні, однак за теплої осені та м’якої зими патоген може зберігатися на рослинах і активізуватися вже на ранніх етапах весняної вегетації. Перші симптоми з’являються у фазі кущення і за сприятливих умов швидко прогресують до виходу рослин у трубку та формування прапорцевого листка, коли шкодочинність іржі є максимальною.
Умови розвитку та вплив іржі на врожайність пшениці
Розвитку бурої та жовтої іржі сприяють помірні температури (8…17 °C), висока вологість повітря, часті роси й тумани, а також загущені посіви. За таких умов пустули масово розривають епідерміс листків, порушуючи фізіолого-біохімічні процеси в рослинах, що призводить до формування щуплого зерна та втрат урожаю, які можуть досягати 10–20 ц/га і більше.
Захист пшениці від іржі
З урахуванням високого ризику шкодочинності важливу роль у захисті посівів відіграє фунгіцидний контроль. Найкращі результати забезпечують обробки у фазах кущення — виходу в трубку та формування прапорцевого листка, особливо за появи перших пустул або за сприятливих для розвитку хвороби погодних умов.
Для контролю іржі озимої пшениці рекомендується застосовувати фунгіциди на основі триазолів (тебуконазол, пропіконазол, ципроконазол, епоксиконазол), які мають виражену лікувальну дію та здатні зупиняти розвиток інфекції навіть після зараження. З метою подовження захисного ефекту та зниження ризику резистентності доцільно використовувати комбіновані препарати, що поєднують триазоли зі стробілуринами або діючими речовинами групи SDHI. Такі препарати забезпечують як лікувальну, так і профілактичну дію, захищаючи листковий апарат у критичні періоди формування врожаю.

Жовта іржа пшениці фото

Бура іржа пшениці фото

Фузаріоз пшениці фото
Піренофороз пшениці (жовта плямистість)
Симптоми піренофорозу пшениці
Піренофороз — це поширена хвороба листків пшениці, що проявляється у вигляді жовтих або світло-бурих плям із темною облямівкою. Однією з характерних особливостей є хлоротична зона навколо плям, яка добре помітна на листках. Хвороба активно розвивається за прохолодної та вологої погоди, що сприяє швидкому поширенню інфекції й може призводити до передчасного відмирання листків і втрат урожаю.
Відмінності піренофорозу від септоріозу
Піренофороз часто плутають із септоріозом, однак хвороби мають відмінності. Якщо за септоріозу плями видовжені або неправильної форми з жовтою облямівкою, то піренофороз характеризується чіткішими жовтими плямами з хлоротичною зоною навколо. Ця різниця допомагає агрономам правильно визначати захворювання та своєчасно застосовувати заходи контролю.
Умови розвитку та вплив піренофорозу на врожайність пшениці
Розвитку піренофорозу сприяють також агротехнічні чинники. Мінімальний обробіток ґрунту, рештки попередніх культур на полі, загущені посіви та сівозміни, насичені зерновими культурами, створюють сприятливі умови для патогена. Тривала прохолодна й волога погода протягом вегетації посилює розвиток хвороби. У результаті листки передчасно відмирають, зменшується асиміляційна поверхня, знижується маса 1000 зерен і скорочується довжина колоса. За інтенсивного зараження втрати врожаю можуть становити 20–50% залежно від фази початкового зараження, інфекційного навантаження та сортових особливостей.
Захист пшениці від піренофорозу
Для ефективного контролю піренофорозу необхідно поєднувати агротехнічні та хімічні заходи. Дотримання сівозміни, знищення решток попередніх культур, оптимальна густота посівів і провітрювання допомагають зменшити поширення інфекції. Паралельно застосовують системні фунгіциди на основі триазолів (тебуконазол, протіоконазол, метконазол), а також комбіновані препарати зі стробілуринами, що забезпечують лікувальну та профілактичну дію. Особливо ефективними є обробки у фазу кущення — виходу в трубку та формування прапорцевого листка, коли листки відіграють ключову роль у фотосинтезі та наливі зерна.

Піренофороз пшениці фото
Кореневі та прикореневі гнилі пшениці
Збудники кореневих та прикореневих гнилей
Кореневі та прикореневі гнилі належать до найпідступніших хвороб озимої пшениці. Вони здатні уражати як кореневу систему, наприклад, Pythium, так і підземну частину стебла, до якої належать церкоспорельоз та гібеліноз. Часто хвороба має змішану етіологію, коли кілька патогенів одночасно уражують рослину, що характерно для фузаріозу, ризоктоніозу, офіоболезу та гельмінтоспоріозу.
Розвиток цих хвороб проявляється помітними змінами у зовнішньому вигляді рослин. Сходи сповільнюють ріст, рідшають, а корені буріють і загнивають. Рослини втрачають тургор, жовтіють і нахиляються, а коренева система стає тонкою, чорніє та легко виривається з ґрунту, що особливо небезпечно для молодих і ще не зміцнілих рослин, які активно потребують поживних речовин і води.
Симптоми кореневих гнилей пшениці
Розвиток цих хвороб проявляється помітними змінами у зовнішньому вигляді рослин. Сходи сповільнюють ріст, рідшають, а корені буріють і загнивають. Рослини втрачають тургор, жовтіють і нахиляються, а коренева система стає тонкою, чорніє та легко виривається з ґрунту, що особливо небезпечно для молодих і ще не зміцнілих рослин, які активно потребують поживних речовин і води.
Умови розвитку та фактори ризику
Сприятливими умовами для розвитку гнилей є волога та помірно прохолодна погода, яка стимулює активність патогенів, таких як Fusarium spp., Pythium spp. та Rhizoctonia spp. Підвищена температура та вологість одночасно створюють умови для розвитку Bipolaris spp., що уражує стебла та вузли кущення. Розвитку хвороб сприяють також недотримання сівозміни, надмірне зволоження ґрунту, різкі коливання вологості та використання інфікованого насіннєвого матеріалу.
Прояв гнилей за фазами розвитку пшениці
Симптоми проявляються по-різному на різних фазах розвитку рослин. На сходах видно уповільнений ріст, рідкість посівів і слабкий розвиток вторинної кореневої системи. У фазу кущення та виходу в трубку спостерігається побуріння або почервоніння коренів, некрози на підземному міжвузлі та пригнічений ріст рослин. Дорослі рослини характеризуються пожовтінням нижніх листків, зниженням маси 1000 насінин, передчасним достиганням («білий колос») та слабким розвитком колоса.
Захист пшениці від кореневих та прикореневих гнилей
Ефективний захист від кореневих та прикореневих гнилей ґрунтується на комплексному підході, де основну роль відіграють протруйники насіння, що знижують ризик первинного зараження. Важливо також дотримуватися правильних агротехнічних заходів: забезпечувати сівозміну, підтримувати оптимальну густоту посівів, контролювати полив та знищувати рослинні рештки. Такий підхід значно обмежує активність патогенів у ґрунті та на молодих рослинах, дозволяючи зберегти життєздатність і продуктивність культури.
Паралельно з агротехнічними методами для контролю кореневих та прикореневих гнилей, а також інших хвороб пшениці застосовують системні та комбіновані фунгіциди. До ефективних діючих речовин належать триазоли (тебуконазол, протіоконазол, метконазол), стробілурини (азоксистробін, піраклостробін) та їх комбінації. Використання таких препаратів при обробці насіння та у фазу активного росту дозволяє знизити ризик розвитку хвороби, зберегти асиміляційну поверхню листків та максимально зберегти врожай.

Кореневі гнилі пшениці фото
Коли і чим обробляти озиму пшеницю
Критичні фази розвитку для фунгіцидного захисту
Фунгіцидний захист озимої пшениці планується відповідно до фаз розвитку культури, коли рослини найбільш чутливі до хвороб. Основними критичними періодами є осіннє кущіння, весняний вихід у трубку, поява прапорцевого листка, цвітіння та молочна стиглість зерна. Саме в ці фази найбільш ефективно застосовувати фунгіциди для контролю листових хвороб, таких як борошниста роса, септоріоз, піренофороз, а також снігова пліснява та фузаріоз колоса.
Фунгіцидні схеми внесення
Фунгіциди для озимої пшениці рекомендується застосовувати у наступні періоди: Т0 — кущіння (ВСВН 20–29), Т1 — початок виходу в трубку (ВСВН 31–32), Т2 — поява і ріст прапорцевого листка (ВСВН 37–49), Т3 — початок-середина цвітіння (ВСВН 60–65), Т4 — молочна стиглість зерна (ВСВН 70–79).
В залежності від фунгіцидної програми можливі різні схеми внесення:
Одноразове внесення — у фазу прапорцевого листка (Т2).
Двократне внесення — прапорцевий листок (Т2) та цвітіння (Т3).
Триразове внесення — початок виходу в трубку (Т1), прапорцевий листок (Т2, часто зі стробілурином) та цвітіння (Т3).
Чотирикратне внесення — початок виходу в трубку (Т1), прапорцевий листок (Т2, зі стробілурином), цвітіння (Т3) та молочна стиглість зерна (Т4).
Перша обробка по вегетації зазвичай проводиться у фазу виходу в трубку або появи прапорцевого листка, а наступні — залежно від розвитку хвороб, погодних умов та регіональних особливостей. Такий підхід дозволяє своєчасно контролювати розвиток листових хвороб і фузаріозу колоса, зберегти зелені листки, підтримати фотосинтезуючу поверхню та забезпечити налив зерна.
🌾 Озима пшениця: Топ-7 кращих сортів в 2025 році
Температурні умови та діючі речовини для обробки
Оптимальна температура для обробки фунгіцидами зазвичай становить 12–20 °С. Контактні препарати можна застосовувати від 5 °С, а системні — лише за температури вище 10–12 °С. У холодну погоду використовують препарати з карбендазимом (бензимідазоли), тоді як при середньодобовій температурі вище 10 °С рекомендуються фунгіциди з системною дією, зокрема на основі триазолів і імідазолів: протіоконазол, пропіконазол, епоксиконазол, метконазол, прохлораз та їх комбінації.
При цьому кореневі та прикореневі гнилі (фузаріозна, гельмінтоспоріозна, пітцева, ризоктоніозна, офіобольозна, гібелінозна, церкоспорельозна) по вегетації фунгіцидними обробками контролюються лише частково (церкоспорельоз) або взагалі не контролюються.
📊 Таблиця хвороб озимої пшениці: симптоми, фази обробки та захист
| Хвороба | Основні симптоми | Оптимальні фази обробки (ВВСН) | Примітки щодо захисту |
|---|
| Септоріоз | Плями на листках з жовто-бурим обідком, передчасне відмирання листя | Т2 – прапорцевий листок, Т3 – цвітіння | Фунгіцидна обробка ефективна лише по вегетації. Раннє ураження знижує масу зерна та фотосинтез. |
| Піренофороз (жовта плямистість) | Жовті або світло-бурі плями з темною облямівкою і хлоротичною зоною | Т2 – прапорцевий листок, Т3 – цвітіння | Розвивається при прохолодній вологої погоді. Впливає на масу 1000 зерен. |
| Борошниста роса | Білий борошнистий наліт на листках, стеблах, пізніше сірий або бурий | Т1 – вихід в трубку, Т2 – прапорцевий листок | Осіннє зараження послаблює рослини, знижує зимостійкість. Контролюється системними та контактними фунгіцидами. |
| Іржа (бура, жовта) | Наліт або пустули жовтого/бурого кольору на листках, стеблах; передчасне пожовтіння листя | Т2 – прапорцевий листок, Т3 – цвітіння | Вражає фотосинтезуючу поверхню, знижує продуктивність культури. Розвиток сприяє висока вологість та помірні температури. |
| Фузаріоз колоса | Знебарвлення лусочок колоса, рожевий/білий наліт, щуплість зерна | Т3 – початок–середина цвітіння | Небезпечний мікотоксинами, які погіршують якість зерна та хлібопекарські властивості. |
| Кореневі та прикореневі гнилі | Вилягання, побуріння коріння, загнивання шийки кореня, слабке кущення | Профілактика через обробку насіння | Фунгіциди по вегетації не контролюють більшість кореневих гнилей. Включають фузаріозну, гельмінтоспоріозну, пітіозну, ризоктоніозну, офіобольозну, гібеллінозну, церкоспорельозну. Захист базується на агротехніці та протруйниках. |
Профілактика хвороб пшениці
Профілактика хвороб пшениці починається ще на етапі планування посівів і полягає у створенні умов, які мінімізують розвиток патогенів та підвищують стійкість рослин.
